потолкувати

ПОТОЛКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм., рідко. Те саме, що поговори́ти.

— Який панич? Тепер нема панів. Тепер воля! — Потолкуй, потолкуй мені! — грозиться Гамза з рундука (Мирний, IV, 1955, 188);

— Підемо до старости, потолкуємо про все, а він хай справляється в місті (Стельмах, І, 1962, 364).

Значення в інших словниках

1. потолкувати — потолкува́ти дієслово доконаного виду поговорити розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. потолкувати — ПОТОЛКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм., рідко. Те саме, що поговори́ти. – Який панич? Тепер нема панів. Тепер воля! – Потолкуй, потолкуй мені! – грозиться Гамза з рундука (Панас Мирний); – Підемо до старости, потолкуємо про все, а він хай справляється в місті (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах