потопитися

ПОТОПИ́ТИСЯ, то́питься, то́пимося, то́питеся; мн. пото́пляться; док.

1. Позбавити себе життя, кинувшись у воду (про всіх або багатьох); втопитися.

— Як.. панна Гризельда піде заміж за князя Вишневецького, то й ми підемо до Вісли та й потопимось з горя, — говорили дівчата (Н.-Лев., VII, 1966, 61).

2. Загинути, занурившись у воду, пішовши на дно (про всіх або багатьох); потонути.

[Олімпіада Іванівна:] Та ви думаєте, чого я турбуюсь? Того, що, борони боже, потопляться? Ні, з таким гребцем, як ваш Орест, сього не страшно (Л. Укр., II, 1951, 6);

— А ви, мамо, не дуже журіться: ми ще на болоті в’юнів наловимо, — безтурботно обізвалось котресь [із дітей].. — Ловіть, ловіть, лише на глибоке не лізьте, бо потопитесь (Стельмах, І, 1962, 515).

Значення в інших словниках

1. потопитися — потопи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потопитися — -топиться, -топимося, -топитеся; мн. потопляться; док. 1》 Позбавити себе життя, кинувшись у воду (про всіх чи багатьох); втопитися. 2》 Загинути, занурившись у воду, пішовши на дно (про всіх чи багатьох); потонути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потопитися — ПОТОПИ́ТИСЯ, то́питься, то́пимося, то́питеся; мн. пото́пляться; док. 1. Позбавити себе життя, кинувшись у воду (про всіх або багатьох); втопитися. – Як ..  Словник української мови у 20 томах
4. потопитися — Потопитися, -плю́ся, -пишся гл. Утонуть. Розбила буря їх корабель і усі люде потопились. Рудч. Ск. II. 19. Ой брат сестру через море вів, сестра потопилась, брат переплив. Грин. III. 404.  Словник української мови Грінченка