потоплений
ПОТО́ПЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до потопи́ти².
Вони разом згинали коліна, благаючи бога, щоб припустив до вечері ті душі, що їх ніхто не знає, що пропадом пропадають,.. дорогами покалічені, водами потоплені (Коцюб., II, 1955, 336);
Близько 1300 транспортів і більш як 1200 ворожих бойових кораблів були потоплені радянськими моряками (Ком. Укр., 5, 1970, 61);
// пото́плено, безос. присудк. сл.
Комісар згадав, що в цій воді багато потоплено людей, і вони, здалося йому, стоять шерегами на дні (Ю. Янов., II, 1958, 108).
2. у знач. прикм. Який потонув, утопився.
В безперервних боях дивізія не раз зазнає гіркоти найтяжчих втрат, а все ж сили її зростатимуть; ворог не раз вважатиме її оточеною і знищеною, розсіяною в тайзі, потопленою в болотах, а вона виникатиме знову (Гончар, II, 1959, 303);
У воді застигли блискучі, вилизані течією камінні брили, наче стадо потоплених турів (Кол., Терен.., 1959, 92);
// у знач. ім. пото́плений, ного, ч.; пото́плена, ної, ж. Той (та), що потонув (потонула), втопився (втопилася).
Витягав [Данько багром] якесь баговиння, зачіпав вербове корчомаччя, крок за кроком посуваючись далі: потоплених ніде не було (Гончар, II, 1959, 225).
Словник української мови (СУМ-11)