1. Словник української мови в 11 томах

потоплений

ПОТО́ПЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до потопи́ти².

Вони разом згинали коліна, благаючи бога, щоб припустив до вечері ті душі, що їх ніхто не знає, що пропадом пропадають,.. дорогами покалічені, водами потоплені (Коцюб., II, 1955, 336);

Близько 1300 транспортів і більш як 1200 ворожих бойових кораблів були потоплені радянськими моряками (Ком. Укр., 5, 1970, 61);

// пото́плено, безос. присудк. сл.

Комісар згадав, що в цій воді багато потоплено людей, і вони, здалося йому, стоять шерегами на дні (Ю. Янов., II, 1958, 108).

2. у знач. прикм. Який потонув, утопився.

В безперервних боях дивізія не раз зазнає гіркоти найтяжчих втрат, а все ж сили її зростатимуть; ворог не раз вважатиме її оточеною і знищеною, розсіяною в тайзі, потопленою в болотах, а вона виникатиме знову (Гончар, II, 1959, 303);

У воді застигли блискучі, вилизані течією камінні брили, наче стадо потоплених турів (Кол., Терен.., 1959, 92);

// у знач. ім. пото́плений, ного, ч.; пото́плена, ної, ж. Той (та), що потонув (потонула), втопився (втопилася).

Витягав [Данько багром] якесь баговиння, зачіпав вербове корчомаччя, крок за кроком посуваючись далі: потоплених ніде не було (Гончар, II, 1959, 225).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потоплений — пото́плений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. потоплений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до потопити II. || потоплено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який потонув, утопився. || у знач. ім. потоплений, -ного, ч.; потоплена, -ної, ж. Той (та), що потонув (потонула), втопився (втопилася). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потоплений — ПОТО́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до потопи́ти². Вони разом згинали коліна, благаючи бога, щоб припустив до вечері ті душі, що їх ніхто не знає, що пропадом пропадають, .. дорогами покалічені, водами потоплені (М. Словник української мови у 20 томах
  4. потоплений — УТО́ПЛЕНИК (ВТО́ПЛЕНИК) (той, хто утопився або кого утопили), УТО́ПЛЕНИЙ (ВТО́ПЛЕНИЙ), ПОТО́ПЛЕНИЙ, ПОТОПЕ́ЛЬНИК розм., ТО́ПЕЛЬНИК діал. Він невпевнено киває кудись.. жовтосиньою, як в утопленика, рукою (Ю. Словник синонімів української мови