потоплений

УТО́ПЛЕНИК (ВТО́ПЛЕНИК) (той, хто утопився або кого утопили), УТО́ПЛЕНИЙ (ВТО́ПЛЕНИЙ), ПОТО́ПЛЕНИЙ, ПОТОПЕ́ЛЬНИК розм., ТО́ПЕЛЬНИК діал. Він невпевнено киває кудись.. жовтосиньою, як в утопленика, рукою (Ю. Збанацький); Од річі сей Турн роз'ярився, Як втопленик посинів ввесь (І. Котляревський); Кульжан вже лежала осторонь, а Жайсан робив їй штучне дихання так, як на його очах колись робили його яїцькі козаки утопленому (З. Тулуб); Витягав якесь баговиння, зачіпав вербове корчомаччя, крок за кроком посуваючись далі: потоплених ніде не було (О. Гончар); (Мандрівник:) Ти, Бавкідо, одходила потопельника тоді (переклад М. Лукаша); Там обпухле тіло, мов у топельника (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. потоплений — пото́плений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. потоплений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до потопити II. || потоплено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який потонув, утопився. || у знач. ім. потоплений, -ного, ч.; потоплена, -ної, ж. Той (та), що потонув (потонула), втопився (втопилася).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потоплений — ПОТО́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до потопи́ти². Вони разом згинали коліна, благаючи бога, щоб припустив до вечері ті душі, що їх ніхто не знає, що пропадом пропадають, .. дорогами покалічені, водами потоплені (М.  Словник української мови у 20 томах
4. потоплений — ПОТО́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до потопи́ти². Вони разом згинали коліна, благаючи бога, щоб припустив до вечері ті душі, що їх ніхто не знає, що пропадом пропадають,.. дорогами покалічені, водами потоплені (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах