потоптатися
ПОТОПТА́ТИСЯ, топчу́ся, то́пчешся, док. Топтатися якийсь час.
— Немає заводу, Варочко. Відплив на Кавказ, — каже Артем і, потоптавшись на місці, додає: — І всі родини робітників відпливли (Кучер, Чорноморці, 1956, 458);
Потоптавшись тут і там безпорадно, Савко з Марією побігли до потоку (Козл., Ю. Крук, 1950, 220);
*Образно. Краю мій!.. Багато по тобі пройшло-потопталося літ і віків, багато розлилося сліз та горя (Мирний, IV, 1955, 315);
// розм. Потанцювати якийсь час.
Вона трохи потопталась в «вальці» [вальсі] (Л. Укр., III, 1952, 671).
Словник української мови (СУМ-11)