поторгати

ПОТО́РГАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., розм. Торгнути кілька разів; торгати якийсь час.

[Риндичка:] Я мерщій прожогом до віконечка, аж щось чимчикує через мій рів,.. підійшло до дверей, поторгало і стиха промовило: «Відчиніть!..» (Кроп., І, 1958, 508);

Зійшла вона з дочкою на рундук, поторгала дверми, — ні духу не чути (Свидн., Люборацькі, 1955, 55);

Марина.. поторгала рукою торочки скатертини на столі (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 136);

Клацнув раз і вдруге замок. Для певності Маслов ще й за ручку дверей поторгав — не відчиняються (Збан., Курил. о-ви, 1963, 209).

Значення в інших словниках

1. поторгати — пото́ргати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поторгати — -аю, -аєш, док., перех. і неперех., розм. Торгнути кілька разів; торгати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поторгати — ПОТО́РГАТИ, аю, аєш, док., розм. Торгнути кілька разів; торгати якийсь час. [Риндичка:] Я мерщій прожогом до віконечка, аж щось чимчикує через мій рів, .. підійшло до дверей, поторгало і стиха промовило: “Відчиніть!..” (М.  Словник української мови у 20 томах
4. поторгати — Поторга́ти, -га́ю, -єш гл. Подергать. Зійшла вона з дочкою на рундук, поторгала дверми, — ні духу не чути. Св. Л. 79. Хоть би були поторгали (собаки), хоть би були з'їли, в мене тоді опріч тебе чотирі седіли. Гол. І. 243.  Словник української мови Грінченка