потрафляти

ПОТРАФЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОТРА́ФИТИ, флю, фиш; мн. потра́флять; док., розм.

1. кому, чому, на кого — що. Діяти так, як подобається кому-небудь, згідно з певними вимогами; догоджати комусь.

Знав Агапіт, що християнство — це вік похилий. Воно виникло, щоб потрафляти й догоджати старим, знищеним, знесиленим людям (Загреб., Диво, 1968, 474);

— Ми на ваш смак не годні потрафити (Хотк., II, 1966, 74);

Немало молодих вважають словесну «закучерявленість» мало не виявом сучасного стилю, новою манерою — отож і прагнуть потрафити моді (Літ. Укр., 7.IX 1971, 3).

2. рідко. Те саме, що потрапля́ти 1, 5.

— В корабель уже потрафляли набої. Швидко впала мачта (Ю. Янов., II, 1958, 74);

— Чи Птахи не будують гнізд із такого мізерного матеріалу, без ніяких приладів і так штучно та майстерно, що ніякий людський майстер не потрафить дорівняти їм? (Фр., IV, 1950, 127).

Значення в інших словниках

1. потрафляти — потрафля́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потрафляти — -яю, -яєш, недок., потрафити, -флю, -фиш; мн. потрафлять; док., розм. 1》 кому, чому, на кого – що.Діяти так, як подобається кому-небудь, згідно з певними вимогами; догоджати комусь. 2》 рідко. Те саме, що потрапляти 1), 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потрафляти — ПОТРАФЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОТРА́ФИТИ, флю, фиш; мн. потра́флять; док., розм. 1. кому, чому, на кого – що. Діяти так, як подобається кому-небудь, згідно з певними вимогами; догоджати комусь. Знав Агапіт, що християнство – це вік похилий.  Словник української мови у 20 томах
4. потрафляти — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови