потрачати

ПОТРАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОТРА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех.

1. Те саме, що витрача́ти.

Уже як хочете, хоч лайте, Хоч і не лайте й не читайте — Про мене… Я і не прошу, Для себе, братики, спишу, Ще раз те оливо потрачу (Шевч., II, 1963, 126);

Пріська тим часом потратила гроші на дрова та мило (Л. Янов., І, 1959, 279);

Кипить, мов у горшку окріп, і силу даром потрачає (Сл. Гр.).

2. тільки док., перен., заст. Втратити.

— Виписав я йому також, кілько то в наших сторонах ковалів, шевців, ткачів, теслів та інших ремісників через ті цехи хліб потратило (Фр., II, 1950, 136);

Змордований горем, я.. з одчаю вмирав, Потративши віру в любов і в добро (Граб., І, 1959, 619).

Значення в інших словниках

1. потрачати — потрача́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. потрачати — -аю, -аєш, недок., рідко, потратити, -ачу, -атиш, док., перех. 1》 Те саме, що витрачати. 2》 тільки док., перен., заст. Втратити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потрачати — ПОТРАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОТРА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., що. 1. Те саме, що витрача́ти. Уже як хочете, хоч лайте, Хоч і не лайте й не читайте – Про мене... Я і не прошу, Для себе, братики, спишу, Ще раз те оливо потрачу (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. потрачати — Потрача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. потратити, -трачу, -тиш, гл. Тратить, истратить, издержать, утрачивать, утратить. Кипить, мов у горшку окріп і силу даром потрачає. О. 1861. IV. 158.  Словник української мови Грінченка