потріскати
ПОТРІ́СКАТИ, аю, аєш, док.
1. перех., фам., зневажл. Поїсти все або багато чого-небудь.
— Ходім обідать, бо я страшенно їсти хочу, — сказав Бородавкін. — Що набрали своїх наїдків, то все дочиста поїли, і все повипивали, і все потріскали (Н.-Лев., V, 1966, 184).
2. неперех., розм., рідко. Те саме, що потрі́скатися.
Як вони їли сухий хліб, то здавалося, що кістки в лиці потріскають (Стеф., І, 1949, 51);
Так потріскала [земля], що вільно руку встромиш у розщелину серед дороги, а в полі то й кулака (Кучер, Прощай.., 1957, 19).
Словник української мови (СУМ-11)