потріскувати

ПОТРІ́СКУВАТИ, ує, недок. Видавати тріск час від часу, стиха.

Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку, нерівно осяває хатину (Коцюб., І, 1955, 109);

Час від часу дрова потріскували, бризкаючи снопами золотих іскор (Чорн., Визвол. земля, 1959, 124);

В лісі було тихо, під ногами листя шелестіло і час від часу зловісно потріскував хмиз (Томч., Жменяки, 1964, 47);

// безос.

Поночі примикав [перевізник] потомленого човна. Послухавши, як об просмолені борти труться хвилі, розправляв широко груди, аж потріскувало (Гуц., Скупана.., 1965, 7).

Значення в інших словниках

1. потріскувати — потрі́скувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потріскувати — див. горіти; звучати  Словник синонімів Вусика
3. потріскувати — -ує, недок. Видавати тріск час від часу, стиха. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потріскувати — ПОТРІ́СКУВАТИ, ує, недок. Видавати тріск час від часу, стиха. Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку, нерівно осяває хатину (М. Коцюбинський); Час від часу дрова потріскували, бризкаючи снопами золотих іскор (С.  Словник української мови у 20 томах