потупитися
ПОТУ́ПИТИСЯ див. поту́плюватися.
ПОТУПИ́ТИСЯ, ту́питься; мн. поту́пляться; док. Стати тупим (про все або багато чого-небудь).
Федір обдивлявся серпи, чи не пощербилися, не потупилися (Мирний, IV, 1955, 222);
— Коли всі були поранені й мечі потупились, .. він сказав: «Воїни, не посоромимо землі Руської, поляжемо тут кістьми» (Довж., І, 1958, 294).
Словник української мови (СУМ-11)