Словник української мови в 11 томах

потурчинець

ПОТУРЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., зневажл. Те саме, що потурна́к.

Посередині ходить наглядач, брязкає ключами від кайданів, потурчинець-невільник, жорстокий, як усі перекинчики… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 287).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. потурчинець — потурчи́нець іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
  2. потурчинець — ПОТУРЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., зневажл. Те саме, що потурна́к. Посередині ходить наглядач, брязкає ключами від кайданів, потурчинець-невільник, жорстокий, як усі перекинчики... (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах