потурчинець

потурчи́нець

іменник чоловічого роду, істота

іст.

Значення в інших словниках

1. потурчинець — ПОТУРЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., зневажл. Те саме, що потурна́к. Посередині ходить наглядач, брязкає ключами від кайданів, потурчинець-невільник, жорстокий, як усі перекинчики... (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
2. потурчинець — ПОТУРЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., зневажл. Те саме, що потурна́к. Посередині ходить наглядач, брязкає ключами від кайданів, потурчинець-невільник, жорстокий, як усі перекинчики… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 287).  Словник української мови в 11 томах