1. Орфографічний словник української мови

потурчинець

потурчи́нець

іменник чоловічого роду, істота

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потурчинець — ПОТУРЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., зневажл. Те саме, що потурна́к. Посередині ходить наглядач, брязкає ключами від кайданів, потурчинець-невільник, жорстокий, як усі перекинчики... (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  2. потурчинець — ПОТУРЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., зневажл. Те саме, що потурна́к. Посередині ходить наглядач, брязкає ключами від кайданів, потурчинець-невільник, жорстокий, як усі перекинчики… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 287). Словник української мови в 11 томах