1. Словник української мови у 20 томах

потурчинець

ПОТУРЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., зневажл.

Те саме, що потурна́к.

Посередині ходить наглядач, брязкає ключами від кайданів, потурчинець-невільник, жорстокий, як усі перекинчики... (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потурчинець — потурчи́нець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. потурчинець — ПОТУРЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., зневажл. Те саме, що потурна́к. Посередині ходить наглядач, брязкає ключами від кайданів, потурчинець-невільник, жорстокий, як усі перекинчики… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 287). Словник української мови в 11 томах