потуха

ПОТУ́ХА, и, ж.

1. розм. Те саме, що розва́га.

У тім льоху.. Сидів Тибурцій. Певне діло, він Попав у в’язні зовсім без причин.. То, бачте, Замітальський для потухи Таку для панства штуку відпалив [утнув] (Рильський, Марина, 1944, 42).

2. діал. Підтримка.

Найшла на Семена несміливість, і він був би допевне вернувся назад, якби не почував тої потухи, що йде з читальником Паньком (Март., Тв., 1954, 114).

♦ Ви́пити на поту́ху — випити під кінець, на прощання або на похмілля.

— Вип’ю чарку, вип’ю другу, Вип’ю третю на потуху, П’яту, шосту, та й кінець (Шевч., І, 1963, 123);

— Може, хто пулечку зіб’є або на потуху стаканчик-другий пуншу вип’є? — спитався Колісник (Мирний, III, 1954, 289);

Вони обнялися і тричі поцілувалися. — На потуху треба випити,.. а то від твоїх кулаків в голові щось аж джмелі загули (Панч, Гомон. Україна, 1954, 98).

Значення в інших словниках

1. потуха — Підбадьорений, відвага [VII]  Словник з творів Івана Франка
2. потуха — див. кінець  Словник синонімів Вусика
3. потуха — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що розвага. 2》 діал. Підтримка. Випити на потуху — випити під кінець, на прощання або на похмілля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потуха — ПОТУ́ХА, и, ж. 1. розм. Те саме, що розва́га. У тім льоху .. Сидів Тибурцій. Певне діло, він Попав у в'язні зовсім без причин .. То, бачте, Замітальський для потухи Таку для панства штуку відпалив [утнув] (М. Рильський). 2. діал. Підтримка.  Словник української мови у 20 томах
5. потуха — Надія, сподівання  Словник застарілих та маловживаних слів
6. потуха — Поту́ха, -хи ж. 1) Пріободреніе? Де в хаті свекруха, там сину потуха, а невістка ходить, як прибита муха. Грин. ІІІ. 300. 2) випити на потуху. Выпить въ заключеніе. На потуху випийте четвертуху. Ном. № 11543. Далі глитнув з пляшки на потуху горілки. Стор. МПр.  Словник української мови Грінченка