потускніти
ПОТУСКНІ́ТИ, і́є і ПОТУ́СКНУТИ, не, рідко. Док. до тускні́ти, ту́скнути.
Уже в неї очі від безсонних нічок потускніли, личко поблідло-пожовкло (Мирний, III, 1954, 385);
Гранітні сходи залишилися недоторканими, тільки блиску на них вже не стало, ніби потускніли і зістарилися вони за ці два роки горя (Собко, Зор. крила, 1950, 328);
— Нехай сонечко на мене не світить, нехай місяць для мене потускне (Кв.-Осн., II, 1956, 439).
Словник української мови (СУМ-11)