потускнілий

ПОТУСКНІ́ЛИЙ, ПОТУ́СКЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до потускні́ти, поту́скнути.

Дивився [Єгор] на жінку й більш ні на кого, вилупивши свої великі, потускнілі від горілки очі (Григ., Вибр., 1959, 241);

Потускнілі місця на латунних та алюмінієвих поверхнях можна легко обновити, якщо протерти їх гумкою для витирання чорнила (Веч. Київ, 26.II 1970, 4);

Ви добре бачите, як потусклі очі вашого приятеля блиснули (Л. Янов., І, 1959, 432).

Значення в інших словниках

1. потускнілий — Сумний, зажурений; розжалоблений [I]  Словник з творів Івана Франка
2. потускнілий — потускні́лий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
3. потускнілий — потусклий, -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до потускніти, потускнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потускнілий — ПОТУСКНІ́ЛИЙ, ПОТУ́СКЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. до потускні́ти, поту́скнути. Дивився [Єгор] на жінку й більш ні на кого, вилупивши свої великі, потускнілі від горілки очі (Грицько Григоренко)...  Словник української мови у 20 томах