потьопати

ПОТЬО́ПАТИ, аю, аєш, док., розм. Піти кудись, звичайно швидко.

Потьопала [Макариха] дрібненько, як горобчик, до своєї хати (Григ., Вибр., 1959, 317);

— Іване! — гукнув дід. — Ану гайни за рябою [коровою], заверни, а то в шкоду потьопала (Гуц., Скупана.., 1965, 65).

Значення в інших словниках

1. потьопати — потьо́пати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потьопати — -аю, -аєш, док., розм. Піти кудись, звичайно швидко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потьопати — ПОТЬО́ПАТИ, аю, аєш, док., розм. Піти кудись, звичайно швидко. Потьопала [Макариха] дрібненько, як горобчик, до своєї хати (Грицько Григоренко); – Іване! – гукнув дід. – Ану гайни за рябою [коровою], заверни, а то в шкоду потьопала (Є. Гуцало).  Словник української мови у 20 томах
4. потьопати — Потьо́пати, -паю, -єш гл. Пойти, шлепая по грязи.  Словник української мови Грінченка