потічок

ПОТІ́ЧОК, рідко ПОТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до поті́к 1, 2.

Я пішов під міст, ліг на м’якій травиці та й задивився на потічок, як він булькотить, переливаючи воду з камінчиків на камінчики (Н.-Лев., VI, 1966, 95);

Дорога вела поперек невеличкого яру, що через нього протікав малий каламутний потічок (Март., Тв., 1954, 454);

А я той цвіт позриваю та сплету віночка, кину його, червоного, в воду до поточка (Л. Укр., І, 1951, 202);

Тече по наповнених корцях зерно, виривається з соломотряса золотим шумовинням бистрий потічок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 367);

Розтікався від центру на малі й ще дрібніші потічки у криві вулички людський гурт (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 223);

*У порівн. І знов я бачу тя [тебе], село моє родинне, Як бачив тя тоді, коли життя дитинне Плило, немов малий поті́чок серед трав (Фр., X, 1954, 59);

Після першої-другої чарки у гостей заблищали очі. Бурхливими потічками полилися розмови (Ткач, Арена, 1960, 41).

Значення в інших словниках

1. потічок — поті́чок іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. потічок — див. струмок  Словник синонімів Вусика
3. потічок — рідко поточок, -чка, ч. Зменш.-пестл. до потік 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потічок — ПОТІ́ЧОК, рідко ПОТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до поті́к 1, 2. Я пішов під міст, ліг на м'якій травиці та й задивився на потічок, як він булькотить, переливаючи воду з камінчиків на камінчики (І.  Словник української мови у 20 томах
5. потічок — СТРУМО́К (невеликий потік води — з джерела, після дощу, від танення снігу тощо), ПОТІ́ЧОК, РУЧА́Й, ТЕЧІЯ́ розм., СТРУ́МІНЬ рідше, ПОТО́ЧИНА діал. Як і завжди, не сумуючи, весело дзюрчить нижче ставка невтомний струмок (М.  Словник синонімів української мови
6. потічок — Потічок, -чка м. ум. отъ потік.  Словник української мови Грінченка