пофоркувати

ПОФО́РКУВАТИ, ую, уєш, недок. Форкати час від часу.

Кінь тихенько пофоркував, мотав головою, нетерпляче переступаючи з ноги на ногу (Дім., І будуть люди, 1964, 310);

Ліси, густо обсідаючи плечі гір, піднімалися вгору, і машини пофоркували в їх глибині, мов казкова дичина (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 29).

Значення в інших словниках

1. пофоркувати — пофо́ркувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пофоркувати — -ую, -уєш, недок. Форкати час від часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пофоркувати — ПОФО́РКУВАТИ, ую, уєш, недок. Форкати час від часу. Кінь тихенько пофоркував, мотав головою, нетерпляче переступаючи з ноги на ногу (А. Дімаров); Ліси, густо обсідаючи плечі гір, піднімалися вгору, і машини пофоркували в їх глибині, мов казкова дичина (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах