похвальний
ПОХВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який заслуговує похвали, гідний схвалення.
Обов’язки чемності вимагали [від Наливайка] говорити компліменти господареві, що має такий похвальний смак у малярстві (Ле, Наливайко, 1957, 30).
2. Який містить у собі похвалу, схвалення кого-, чого-небудь.
Іул, Енеїв як наслідник, Похвальну рацію сказав (Котл., І, 1952, 223);
Найменший шум, найменша, хоч би й похвальна, увага старої матушки просто його розлючували (Коцюб., І, 1955, 323);
Я стільки чув похвальних слів про Київ, Такі захоплені чув голоси! (Рильський, III, 1961, 306).
Похва́льний лист; Похва́льна гра́мота; Похва́льне свідо́цтво — письмове свідчення чиїх-небудь успіхів у чомусь.
Одержавши похвальний лист з рук учителя, заплакав він, як дитина, схилившись на лаву (Вас., І, 1959, 182);
А син вже в галстуці червонім.. І вже — в посріблені ікони Похвальні грамоти засклив (Гірник, Сонце.., 1958, 187);
[Юлія:] Учитель він прекрасний, усюди похвальні свідоцтва мав (Фр., IX, 1952, 166).
Словник української мови (СУМ-11)