похиріти

ПОХИ́РІ́ТИ, и́рі́ю, и́рі́єш, док.

1. Захиріти (про всіх або багатьох).

Бодай же вам, чумаки, воли похиріли (Сл. Гр.).

2. Хиріти якийсь час.

Занедужала перше мати: таки вже старенька була; похиріла неділь зо дві, та й переставилась (Вовчок, І, 1955, 21);

Сам Олексій Іванович пильнує, щоб, бува, часом чого не заподіяли дитині, а дивись — поживе з півроку, похиріє-похиріє та й віддасть богові душу (Мирний, IV, 1955, 221).

Значення в інших словниках

1. похиріти — похи́рі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. похиріти — -ирію, -ирієш, док. 1》 Захиріти (про всіх чи багатьох). 2》 Хиріти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похиріти — ПОХИ́РІ́ТИ, и́рі́ю, и́рі́єш, док. 1. Захиріти (про всіх або багатьох). Бодай же вам, чумаки, воли похиріли (Сл. Б. Грінченка). 2. Хиріти якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
4. похиріти — Похирі́ти, -рі́ємо, -єте гл. Заболѣть (о многихъ). Бодай же вам, чумаки, воли похиріли. Рудч. Чп. 90.  Словник української мови Грінченка