похилість

ПОХИ́ЛІСТЬ, лості, ж.

1. Властивість за знач. похи́лий.

2. Похила поверхня.

Підійшов [опришок] до краю похилості, що йшла геть далеко униз і переходила в пропасть (Хотк., II, 1966, 203);

Боязко тупцявся [Отава] на похилості покрівлі (Загреб., Диво, 1968, 129);

*Образно. Буйна фантазія тручає бідного Макара Івановича по похилості в якусь чорну безодню, звідки нема стежки наверх (Коцюб., І, 1955, 165).

Значення в інших словниках

1. похилість — похи́лість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. похилість — -лості, ж. 1》 Властивість за знач. похилий. 2》 Похила поверхня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похилість — ПОХИ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. похи́лий. 2. Похила поверхня. Підійшов [опришок] до краю похилості, що йшла геть далеко униз і переходила в пропасть (Г. Хоткевич); Боязко тупцявся [Отава] на похилості покрівлі (П. Загребельний); * Образно.  Словник української мови у 20 томах