похилість

похи́лість

-лості, ж.

1》 Властивість за знач. похилий.

2》 Похила поверхня.

Значення в інших словниках

1. похилість — похи́лість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. похилість — ПОХИ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. похи́лий. 2. Похила поверхня. Підійшов [опришок] до краю похилості, що йшла геть далеко униз і переходила в пропасть (Г. Хоткевич); Боязко тупцявся [Отава] на похилості покрівлі (П. Загребельний); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. похилість — ПОХИ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. похи́лий. 2. Похила поверхня. Підійшов [опришок] до краю похилості, що йшла геть далеко униз і переходила в пропасть (Хотк., II, 1966, 203); Боязко тупцявся [Отава] на похилості покрівлі (Загреб.  Словник української мови в 11 томах