1. Словник української мови в 11 томах

похилість

ПОХИ́ЛІСТЬ, лості, ж.

1. Властивість за знач. похи́лий.

2. Похила поверхня.

Підійшов [опришок] до краю похилості, що йшла геть далеко униз і переходила в пропасть (Хотк., II, 1966, 203);

Боязко тупцявся [Отава] на похилості покрівлі (Загреб., Диво, 1968, 129);

*Образно. Буйна фантазія тручає бідного Макара Івановича по похилості в якусь чорну безодню, звідки нема стежки наверх (Коцюб., І, 1955, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похилість — похи́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. похилість — -лості, ж. 1》 Властивість за знач. похилий. 2》 Похила поверхня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похилість — ПОХИ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. похи́лий. 2. Похила поверхня. Підійшов [опришок] до краю похилості, що йшла геть далеко униз і переходила в пропасть (Г. Хоткевич); Боязко тупцявся [Отава] на похилості покрівлі (П. Загребельний); * Образно. Словник української мови у 20 томах