похмурний

ПОХМУ́РНИЙ, а, е, заст. Похмурий.

Темна та похмурна Із неба зслизла чорна ніч (Котл., І, 1952, 124);

Батько усе ходив по дорогах і вертався сивіший та похмурніший (Вовчок, І, 1955, 242);

— Похмурна, похмурна година! — каже сам собі Шрам. — Не така ще, як тобі здається, — сказав Сомко (П. Куліш, Вибр., 1969, 155).

Значення в інших словниках

1. похмурний — похму́рний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. похмурний — див. похмурий  Словник синонімів Вусика
3. похмурний — -а, -е, заст. Похмурий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. похмурний — ПОХМУ́РНИЙ, а, е, заст. Похмурий. Темна та похмурна Із неба зслизла чорна ніч (І. Котляревський); Батько усе ходив по дорогах і вертався сивіший та похмурніший (Марко Вовчок); – Похмурна, похмурна година! – каже сам собі Шрам. – Не така ще, як тобі здається, – сказав Сомко (П. Куліш).  Словник української мови у 20 томах
5. похмурний — ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо — з хмарами, дощем, мрякою; про предмети — оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙ заст.; ПРИ́ХМАРНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. похмурний — Похму́рний, -а, -е Пасмурный. Над Невою під снігами, при похмурнім сонці, ти поліг єси, мій друже, на чужій сторонці. О. 1861. III. 10.  Словник української мови Грінченка