похриплий

ПОХРИ́ПЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до похри́пнути.

Нарешті служба скінчилася. Нарешті! Похриплі дяки ходили, роззявивши роти (Хотк., II, 1966, 69);

З ранку до ночі горлають водоноси,.. перегукуються похриплі наймачі, гомонить безкрає заробітчанське море… (Гончар, І, 1959, 37).

2. у знач. прикм. Який втратив звучність, дзвінкість; хриплий.

Там, де баби кричали похриплими голосами: «Сластьони, сластьони!», тхнуло перегорілою олією (Панч, На калин. мості, 1965, 21).

Значення в інших словниках

1. похриплий — похри́плий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. похриплий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до похрипнути. 2》 у знач. прикм. Який втратив звучність, дзвінкість; хриплий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похриплий — ПОХРИ́ПЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до похри́пнути. Нарешті служба скінчилася. Нарешті! Похриплі дяки ходили, роззявивши роти (Г. Хоткевич); З ранку до ночі горлають водоноси, .. перегукуються похриплі наймачі, гомонить безкрає заробітчанське море... (О.  Словник української мови у 20 томах
4. похриплий — ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови