похурчати

ПОХУРЧА́ТИ, чи́ть, док. Хурчати якийсь час.

Налетіли, як хурделиця, кропив’янки, сипнули писком, похурчали і дзизнули над самісінькою землею (Гуц., З горіха.., 1967, 98).

Значення в інших словниках

1. похурчати — похурча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. похурчати — -чить, док. Хурчати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похурчати — ПОХУРЧА́ТИ, чи́ть, док. Хурчати якийсь час. Налетіли, як хурделиця, кропив'янки, сипнули писком, похурчали і дзизнули над самісінькою землею (Є. Гуцало).  Словник української мови у 20 томах
4. похурчати — Похурча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Пожужжать отъ быстраго вращенія (о веретенѣ, напр.).  Словник української мови Грінченка