похіпливий

ПОХІ́ПЛИВИЙ, ПОХО́ПЛИВИЙ, а, е, діал. Швидкий, проворний.

Дуже був [Михайло] білявий волосом.. До того, високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий… (Вовчок, І, 1955, 217);

Нервовий, похопливий, він, видно, не вмів ждати, йому хотілося, щоб одразу все було по його думці (Хотк., Довбуш, 1965, 16);

// Спішний.

Як настали жнива, з довгими палючими днями, невеличкими короткими ночами, з важкою похопливою роботою, то їй стало невміч (Мирний, IV, 1955, 295).

Значення в інших словниках

1. похіпливий — див. жвавий; спритний  Словник синонімів Вусика
2. похіпливий — похопливий, -а, -е, діал. Швидкий, моторний. || Спішний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похіпливий — ПОХІ́ПЛИВИЙ, ПОХО́ПЛИВИЙ, а, е, діал. Швидкий, проворний. Дуже був [Михайло] білявий волосом .. До того, високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий...  Словник української мови у 20 томах
4. похіпливий — Похіпливий, похіпний, -а, -е 1) Проворный, быстрый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. ІІ. 136. 2) Понятливый, быстро схватывающій, воспріимчивый. Похіпна дитина. Н. Вол. у. Не похіпне якесь. Н. Вол. у. 3) = похватний. Чарка — найпохіпніще діло. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка