поцибати

ПОЦИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Піти, цибаючи.

Він звівся навшпиньки і, високо задираючи ноги, тихо-тихо поцибав до дверей (Смолич, II, 1958, 33);

Зупинивши коня, він скочив з лінійки і поцибав прямо на тік (Бурл., О. Вересай, 1959, 81).

Значення в інших словниках

1. поцибати — поциба́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поцибати — -аю, -аєш, док. Піти, цибаючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поцибати — ПОЦИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Піти, цибаючи. Він звівся навшпиньки і, високо задираючи ноги, тихо-тихо поцибав до дверей (Ю. Смолич); Зупинивши коня, він скочив з лінійки і поцибав прямо на тік (Ф. Бурлака).  Словник української мови у 20 томах