1. Словник української мови в 11 томах

поцибати

ПОЦИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Піти, цибаючи.

Він звівся навшпиньки і, високо задираючи ноги, тихо-тихо поцибав до дверей (Смолич, II, 1958, 33);

Зупинивши коня, він скочив з лінійки і поцибав прямо на тік (Бурл., О. Вересай, 1959, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поцибати — поциба́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поцибати — -аю, -аєш, док. Піти, цибаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поцибати — ПОЦИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Піти, цибаючи. Він звівся навшпиньки і, високо задираючи ноги, тихо-тихо поцибав до дверей (Ю. Смолич); Зупинивши коня, він скочив з лінійки і поцибав прямо на тік (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах