поцибати
ПОЦИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
Піти, цибаючи.
Він звівся навшпиньки і, високо задираючи ноги, тихо-тихо поцибав до дверей (Ю. Смолич);
Зупинивши коня, він скочив з лінійки і поцибав прямо на тік (Ф. Бурлака).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поцибати — поциба́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поцибати — -аю, -аєш, док. Піти, цибаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поцибати — ПОЦИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Піти, цибаючи. Він звівся навшпиньки і, високо задираючи ноги, тихо-тихо поцибав до дверей (Смолич, II, 1958, 33); Зупинивши коня, він скочив з лінійки і поцибав прямо на тік (Бурл., О. Вересай, 1959, 81). Словник української мови в 11 томах