поцілуйко

ПОЦІЛУ́ЙКО, а, ч., жарт. Той, хто любить цілуватися.

[Настя:] Гетьте-бо! І все б їм цілуватися, от ще поцілуйко! (Кроп., II, 1958, 40).

Значення в інших словниках

1. поцілуйко — поцілу́йко іменник чоловічого роду, істота жарт.  Орфографічний словник української мови
2. поцілуйко — -а, ч., жарт. Той, хто любить цілуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поцілуйко — ПОЦІЛУ́ЙКО, а, ч., жарт. Той, хто любить цілуватися. [Настя:] Гетьте-бо! І все б їм цілуватися, от ще поцілуйко! (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. поцілуйко — Поцілуйко, -ка м. Любящій цѣловаться. Конст. у.  Словник української мови Грінченка