почавлений

ПОЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до почави́ти 1.

З’ясувавши в чім річ, Килигей презирливо покривився, довбнув носком чобота купу почавленого мила (Гончар, II, 1959, 74).

Значення в інших словниках

1. почавлений — поча́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. почавлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до почавити 1). || почавлено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почавлений — ПОЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до почави́ти 1. З'ясувавши в чім річ, Килигей презирливо покривився, довбнув носком чобота купу почавленого мила (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах