почвалати

ПОЧВАЛА́ТИ¹, а́ю, а́єш, розм. Док. до чвала́ти¹.

Еней з Паллантом обнімався.. Потім до лісу почвалав (Котл., І, 1952, 201);

Кміта почвалав ніби старечою ходою, спираючись на прохацький костур (Н.-Лев., IV, 1956, 307);

// перен. Повільно поїхати, поплисти і т. ін. (про машину, пароплав тощо).

Почулось важке, астматичне хрипіння пари, це старий буксир, невидимий у темряві, але ясно позначений сигнальними вогнями, почвалав униз за течією (Собко, Срібний корабель, 1961, 36).

ПОЧВАЛА́ТИ², а́ю, а́єш, розм. Док. до чвала́ти².

Микола поцілував паню [Міхонську] в руку, сів охляп на коня, підстеливши тілько якусь стару сердачину, і почвалав, аж закурилось (Фр., III, 1950, 439).

Значення в інших словниках

1. почвалати — почвала́ти 1 дієслово доконаного виду побрести розм. почвала́ти 2 дієслово доконаного виду рушити чвалом розм.  Орфографічний словник української мови
2. почвалати — I -аю, -аєш, розм. Док. до чвалати I. || перен. Повільно поїхати, поплисти і т. ін. (про машину, пароплав тощо). II -аю, -аєш, розм. Док. до чвалати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почвалати — ПОЧВАЛА́ТИ¹, а́ю, а́єш, розм. Док. до чвала́ти¹. Еней з Паллантом обнімався .. Потім до лісу почвалав (І. Котляревський); Кміта почвалав ніби старечою ходою, спираючись на прохацький костур (І. Нечуй-Левицький); // перен. Повільно поїхати, поплисти і...  Словник української мови у 20 томах
4. почвалати — Почвала́ти, -ла́ю, -єш гл. Пойти, побресть. До дому почвалав. Котл. Ен. VI. 45. До річки почвалав. Греб. 385.  Словник української мови Грінченка