почубеньки
ПОЧУБЕ́НЬКИ, ів, мн., розм.:
◊ Дава́ти (да́ти) почубе́ньків кому — бити, скубти за волосся кого-небудь.
Тогді [тоді] почується, як своя вош [воша] укусить за потилицю (як хто з роду скривдить.. чи почубеньків дасть) (Номис, 1864, № 9341).
Словник української мови (СУМ-11)