почуттєвий

ПОЧУТТЄ́ВИЙ, а, е.

1. Одержуваний за допомогою органів чуттів.

Людина має здатність складати певні судження не лише опосередковано — шляхом абстрактного мислення, а й безпосередньо — шляхом почуттєвої інтуїції (Рад. літ-во, 8, 1965, 8).

∆ Почуттє́вий до́свід, філос., псих. — емпіричне сприйняття зовнішнього світу.

2. Стос. почуттів, сприйманий почуттями.

У портреті характер людини розкривається через її конкретно почуттєвий образ (Мист., 1, 1966, 23);

В змалюванні природи Франко користувався не тільки зоровими враженнями, а й всією гамою почуттєвих образів (Іст. укр. літ., І, 1954, 552).

3. Який виражає схильність до плотських насолод.

Великі губи, короткий ніс з глибоко врізаними ніздрями і важкувате підборіддя робили її обличчя одверто почуттєвим (Собко, Звич. життя, 1957, 15).

Значення в інших словниках

1. почуттєвий — почуттє́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. почуттєвий — див. ЕМОЦІЙНИЙ; ім. ПОЧУТТЄВІСТЬ, сантименти і п. ф. від почуттєвий.  Словник синонімів Караванського
3. почуттєвий — -а, -е. 1》 Одержуваний за допомогою органів чуттів. Почуттєвий досвід псих., філос. — емпіричне сприйняття зовнішнього світу. 2》 Стос. почуттів, сприйманий почуттями. 3》 Який виражає схильність до плотських насолод.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. почуттєвий — ПОЧУТТЄ́ВИЙ, а, е. 1. Одержуваний за допомогою органів чуттів. Людина має здатність складати певні судження не лише опосередковано – шляхом абстрактного мислення, а й безпосередньо – шляхом почуттєвої інтуїції (з наук. літ.). 2. Стос.  Словник української мови у 20 томах
5. почуттєвий — Почуттє́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)