почухатися

ПОЧУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Док. до чу́хатися.

Щось укусило Івася, і він почухався (Мирний, І, 1954, 172);

Вівця повернула голову, почухалась об тин і пішла в двір (Коп., Лейтенанти, 1947, 199).

2. Чухатися якийсь час.

3. перен., розм. Зазнати невдачі.

Було Микита почухається та з тим облизнем і піде (Кв.-Осн., II, 1956, 153);

Почухався він добре (Номис, 1864, № 4026).

◊ Почу́хатися, де й не сверби́ть — пережити якусь несподівану невдачу.

Почухався, де й не свербить (Номис, 1864, № 3645).

Значення в інших словниках

1. почухатися — почу́хатися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. почухатися — -аюся, -аєшся, док. 1》 Док. до чухатися. 2》 Чухатися якийсь час. 3》 перен., розм. Зазнати невдачі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почухатися — ПОЧУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Док. до чу́хатися. Щось укусило Івася, і він почухався (Панас Мирний); Вівця повернула голову, почухалась об тин і пішла в двір (О. Копиленко). 2. Чухатися якийсь час. 3. перен., розм. Зазнати невдачі.  Словник української мови у 20 томах
4. почухатися — почу́хатися (почу́хати), де (й) не сверби́ть, жарт. Пережити несподівану невдачу, прикрість, неприємність і т. ін. Почухався (чоловік), де й не свербить (М. Номис).  Фразеологічний словник української мови
5. почухатися — Почухатися, -хаюся, -єшся гл. Почесаться (на зудящемъ мѣстѣ).  Словник української мови Грінченка