пошануватися
ПОШАНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся. Док. до шанува́тися 1.
— А, може, грамота ще й у пригоді стане при його службі, — писарем буде, а пошанується — до офіцера дослужиться (Мирний, IV, 1955, 35);
Ой, час би, Грицьку, нам, ой, час пошануваться: Не все ж нам, братику, не все парубкувать; Не все з дівчатами гасать і женихаться! І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125).
Словник української мови (СУМ-11)