пошитий

ПОШИ́ТИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поши́ти¹ 1.

А се сап’янці-самоходи, Що в них ходив іще Адам; В стариннії пошиті годи (Котл., І, 1952, 173);

Була в Охріма сіра свита, Так хороше пошита (Гл., Вибр., 1957, 62);

На Миколі Гуртовому добре сидів гарно пошитий темно-коричневий костюм (Ткач, Плем’я.., 1961, 277);

// поши́то, безос. присудк. сл.

— А платтячко вам хто шив? Добре пошито (Мирний, IV, 1955, 139).

ПОШИ́ТИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поши́ти² 1.

Чагарник розлягся аж до самого села, котре звідси брилює [височить] тільки кількома стріхами, заново пошитими (Коцюб., І, 1955, 459);

При цім слові [«дім»].. мужик нагадає собі низьку хату, соломою пошиту (Март., Тв., 1954, 84).

Значення в інших словниках

1. пошитий — поши́тий 1 дієприкметник виготовлений шиттям поши́тий 2 дієприкметник покритий — про дах тощо  Орфографічний словник української мови
2. пошитий — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пошити I 1). || пошито, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пошити II 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошитий — ПОШИ́ТИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до поши́ти¹ 1. А се сап'янці-самоходи, Що в них ходив іще Адам; В стариннії пошиті годи (І. Котляревський); Була в Охріма сіра свита, Так хороше пошита (Л.  Словник української мови у 20 томах