пошкандибати

ПОШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. Піти, налягаючи на укорочену або хвору ногу.

Бенедьо остався, щоб позамикати всі двері і брами, і відтак пошкандибав за Леоном (Фр., V, 1951, 386);

Василько затарабанив голими п’ятами по мокрих боках коня. Слідом за ним пошкандибав на милиці і з цеберкою в руках босий товариш (Панч, II, 1956, 139).

2. Повільно піти.

На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать (Шевч., II, 1963, 318);

Незнайомець нарешті прокинувся від своїх дум, зиркнув на сонце, що ховалось за обрій, і.. затерплими ногами пошкандибав до санаторію (Збан., Сеспель, 1961, 29).

Значення в інших словниках

1. пошкандибати — пошкандиба́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пошкандибати — -аю, -аєш, док. 1》 Піти, налягаючи на вкорочену або хвору ногу. 2》 Повільно піти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошкандибати — ПОШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Піти, налягаючи на укорочену або хвору ногу. Бенедьо остався, щоб позамикати всі двері і брами, і відтак пошкандибав за Леоном (І. Франко); Василько затарабанив голими п'ятами по мокрих боках коня.  Словник української мови у 20 томах
4. пошкандибати — Пошкандиба́ти, -ба́ю, -єш гл. Поковылять, пойти прихрамывая. Пошкандибав тихенько. Драг. 159.  Словник української мови Грінченка