пошмугляний

ПОШМУ́ГЛЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пошмугля́ти.

Стрів його невисокий обідранець, з світлою кільчастою бородою, з старими пошмугляними, мовби й побитими вже трохи гуслями в руках (Загреб., Диво, 1968, 398);

— Сам себе перехитрив! — кинув йому вслід Дмитро Матвійчук, ховаючи гроші в старий пошмугляний гаманець (Рудь, Гомін.., 1959, 56).

Значення в інших словниках

1. пошмугляний — пошму́гляний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. пошмугляний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до пошмугляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошмугляний — ПОШМУ́ГЛЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до пошмугля́ти. Стрів його невисокий обідранець, з світлою кільчастою бородою, з старими пошмугляними, мовби й побитими вже трохи гуслями в руках (П. Загребельний); – Сам себе перехитрив!...  Словник української мови у 20 томах