пошпетити

ПОШПЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., перех., розм.

1. Полаяти.

2. Пошкодити, зіпсувати.

Вона нічого, не згадує мені про кабана, що її картоплю пошпетив (Л. Янов, І, 1959, 86).

Значення в інших словниках

1. пошпетити — пошпе́тити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пошпетити — -ечу, -етиш, док., перех., розм. 1》 Полаяти. 2》 Пошкодити, зіпсувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошпетити — ПОШПЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., кого, що, розм. 1. Полаяти. 2. Пошкодити, зіпсувати. Вона нічого, не згадує мені про кабана, що її картоплю пошпетив (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
4. пошпетити — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. пошпетити — Пошпетити, -чу, -тиш гл. 1) Обезобразить, попортить, повредить. У нас пшениця пошпетена місцями, позаїдали гаврахи. Екатер. у. 2) Побранить, дать нагоняй.  Словник української мови Грінченка