поштивий

ПОШТИ́ВИЙ, ПОЧТИ́ВИЙ, а, е, розм.

1. Який виявляє повагу до кого-небудь; чемний, ввічливий.

Лукавець оцей татаркуватий Савка, але поштивий: скочивши з коня, ручкається з старим, передає від батька уклін (Гончар, Таврія, 1952, 39);

Господар перечекав трохи, і Сахно довелося промимрити якусь поштиву нісенітницю (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 24);

Дмитрові конвоїри уважно слухали свого коменданта з підкресленою поштивою повагою (Коз., Гарячі руки, 1960, 85).

2. рідко. Гідний пошани, поваги.

Піднесіть же вільні співи, Наші лицарі поштиві (Стар., Поет. тв., 1958, 115);

[Гільда:] То чесний рід майстрів, митців поштивих, Що Кутногорськ уславили кругом! (Коч., І, 1956, 501);

— А хто ж вони, батьки твої старі? Либонь поштиві газди та багаті (Голов., Поезії, 1955, 81).

Значення в інших словниках

1. поштивий — Поштивий (21, 435) – “учтивий”; [ІЦ-2006]  Словник з творів Івана Франка
2. поштивий — пошти́вий прикметник чемний, ввічливий; гідний пошани, поваги розм.  Орфографічний словник української мови
3. поштивий — почтивий, -а, -е, розм. 1》 Який виявляє повагу до кого-небудь; чемний, ввічливий. 2》 рідко. Гідний пошани, поваги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поштивий — ПОШТИ́ВИЙ, ПОЧТИ́ВИЙ, а, е, розм. 1. Який виявляє повагу до кого-небудь; чемний, ввічливий. Лукавець оцей татаркуватий Савка, але поштивий: скочивши з коня, ручкається з старим, передає від батька уклін (О.  Словник української мови у 20 томах
5. поштивий — ВВІ́ЧЛИВИЙ (УВІ́ЧЛИВИЙ) (який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність), ЧЕ́МНИЙ, ВИ́ХОВАНИЙ, ГРЕ́ЧНИЙ, КОРЕ́КТНИЙ, ДЕЛІКА́ТНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ШАНОБЛИ́ВИЙ, ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й, ОБА́ЧНИЙ рідше, ОБХІ́ДЛИВИЙ рідше...  Словник синонімів української мови