пощерблений

ПОЩЕ́РБЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пощерби́ти;

// У знач. прикм.

[Тірца:] Земля єрусалимська не згоріла, ти маєш меч! (Показує на пощерблений меч, що валяється долі край чоловіка) (Л. Укр., II, 1951, 150);

Він дав мені пощерблену сокиру, якою не те що тесать, а й рубати тяжко (Ю. Янов., II, 1958, 69);

Він ставить на стіл пощерблену севрську чашку (Рибак, Помилка.., 1956, 25);

Навіть шум води, що неквапно переливалася через пощерблену вершину греблі, не долинав сюди (Голов., Тополя.., 1965, 137);

*Образно. За спиною його почується тут голос, пощерблений, простужений [простуджений], важкий (Тич., II, 1947, 76);

Десь у кінці садиби зблискувало проти місяця криве, пощерблене лезо річки (Руд., Остання шабля, 1959, 410);

// поще́рблено, безос. присудк. сл.

Уперш фашистського меча Було пощерблено у Бресті (Шер., Дорога.., 1957, 49).

2. у знач. прикм. Який має зубчастий край, краї.

На підвіконні притулився пощерблений кленовий листок (Рибак, Що сталося.., 1947, 144).

Значення в інших словниках

1. пощерблений — поще́рблений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пощерблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пощербити. || у знач. прикм. || пощерблено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який має зубчастий край, краї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пощерблений — ПОЩЕ́РБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пощерби́ти; // у знач. прикм. [Тірца:] Земля єрусалимська не згоріла, ти маєш меч! (Показує на пощерблений меч, що валяється долі край чоловіка) (Леся Українка); Він дав мені пощерблену сокиру...  Словник української мови у 20 томах
4. пощерблений — Пощерблений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)