пощербитися
ПОЩЕРБИ́ТИСЯ, и́ться; мн. пощербля́ться. Док. до щерби́тися.
Оружжя козацьке пощербилося рублячи (Вовчок, І, 1955, 334);
Федір обдивлявся серпи, чи не пощербилися, не потупилися (Мирний, IV, 1955, 222);
— А що, панове? Чи є ще порох у порохівницях? Чи не пощербилися шаблі? (Довж., І, 1958, 262);
День і ніч, і ще дві ночі Гнали нас погоні. Пощербилися підкови, Потомились коні (Перв., І, 1958, 153).
Словник української мови (СУМ-11)