поіменно

ПОІМЕ́ННО, присл. На ім’я, кожного на ім’я.

Троянців Гілла і Аміка Зіпхнула в пекло Турна піка… Та де всіх поіменно знать? (Котл., І, 1952, 288);

Він пригадав всіх друзів поіменно, 1 більш йому не вистачило слів… (Бичко, Вогнище, 1959, 30);

Хтось гукав їм услід, ніби й поіменно називав, а вони нечутно й невидимо, немов безтілесні, ковзнули до виходу (Дор., Не повтори.., 1968, 145).

Значення в інших словниках

1. поіменно — поіме́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. поіменно — присл. На ім'я, кожного на ім'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поіменно — ПОІМЕ́ННО, присл. На ім'я, кожного на ім'я. Троянців Гілла і Аміка Зіпхнула в пекло Турна піка... Та де всіх поіменно знать? (І. Котляревський); Він пригадав всіх друзів поіменно, 1 більш йому не вистачило слів... (В.  Словник української мови у 20 томах