поїдом

ПО́ЇДОМ, присл.:

◊ По́їдом ї́сти: а) безперервно і сильно кусати, жалити (про комах).

Комарі нас поїдом їли, пили нашу кров, насолоджуючись (Довж., Зач. Десна, 1957, 463);

б) те саме, що ї́сти живце́м ( див. живце́м) (про людей).

Вислужуються [наглядачки] перед комендантом, поїдом їдять відданих під їхню опіку людей (Хижняк, Тамара, 1959, 187);

Килина Іванівна не була тією традиційною мачухою, яка поїдом їсть пасербиць та пасинків (Дмит., Наречена, 1959, 147);

Кіндрат таки не втерпів, купив хустку. Він знав, що жінка і лаятиме його, і радітиме, і поїдом їстиме (Гуц., Скупана.., 1965, 172);

в) терзати, мучити (про думки, почуття і т. ін.).

Поїдом їла нудьга, бо відчував [Микоша] у собі якісь сили й не знав, до чого їх докласти (Полт., Повість.., 1960, 269).

Значення в інших словниках

1. поїдом — по́їдом прислівник у фразеологічних зворотах незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. поїдом — присл., перен. Невідступно, затято. Поїдом їсти — а) безперервно і сильно кусати, жалити (про комах); б) те саме, що Їсти живцем (див. живцем) (про людей); в) терзати, мучити (про думки, почуття і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поїдом — Їдьма, їдцем, жерцем  Словник чужослів Павло Штепа
4. поїдом — ПО́ЇДОМ, присл.: ◇ По́їдом (їдьма́, їдо́м) ї́сти див. ї́сти.  Словник української мови у 20 томах
5. поїдом — по́їдом (їдьма́, їдо́м) ї́сти кого і без додатка. 1. Не давати кому-небудь спокою нестримними доріканнями, лайкою; допікати. Марина ця була взаміжжю у великій та лихій сім’ї, де її, як дівку, відкілясь здалеку взяту, поїдом їли (Грицько Григоренко)...  Фразеологічний словник української мови
6. поїдом — По́їдом, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)